Загалом, якщо коротко, то я просто вже завагалася, вичавлена як лимон, ці нескінченні заколисування, прокидання посеред ночі, і взагалі, повна белиберда! То син спить 20 хв, на сл. день у це ж час спить 2,5 години...
Отже, надихнувшись Комаровським, вирішила, що порятунком стане режим. Як же ж страшно-то, гризли мене сумніви, як воно все буде... Навмання вирішила не вводити, довго спостерігала за сином, за його біологічними годинами. На аркуші паперу склала приблизний розклад дня, враховуючи потреби дитини, а не просто \"от хочу, щоб він ліг спати в 5, і все\".

Почали ми, як тільки наш тато вийшов на роботу 11 січня, а то самі розумієте, свята, те та се. І ось, вже 4 день живемо по режиму. О, дівчата, це чудо! Дитина не кричить посеред ночі! Він прокидається 2 рази на годування (з закритими очима, посмокче, і далі спати). Крім того, я знаю, коли у нас що, є час і для ігор, і для купання, і для коханої Тіні Лав, і я сама не забуваю поїсти (так, бувало й таке, забувала і все). Найстрашніше в усьому цьому - будити дитину, якщо спить зайве.
Поки я задоволена. І, традиційно, питаннячка:
1. Що, якщо відходити від режиму +/- півгодини, наприклад? Всі зіб'ється? Потрібно бути непохитною, як скеля?
2. Як самій не лінуватися, і не закинути все це благе діло тижнів через два?
Діліться своїм досвідом! Як у вас справи з режимом? Як швидко звикли і ви, і дітки?