Дівчатка, привіт!
Напевно.. я тут просто за словами підтримай і просто висловитися...

Моєму старшому шостий рік.. Я звичайно матуся далеко не ідеальна, але дуже люблю сових діток. Є в мене такий один величезний недолік - брак терпіння..
Так от.. коли завагітніла другою, зауважила, що цей недолік загострився у бік старшого сина..І неспроста..
Він непосида жахливий: уроки робити - ні разу без ора не обходилося.. то тре очі, то чеше де небудь, то букву забув яку тільки що питав як називається.. то знову цю ж літеру забув.. сидить олівець в ластик тикає...Коротше час тягне, починає нити і тд..
З прибиранням у кімнаті теж біда... приберу 1 разів, через тиждень в кімнату без мата (про себе, звісно), вже не ввійти - не вдарившись, і пощастило - якщо не впала.. На шпалерах намалював - стер... дізналася тільки по стружці від гумки по периметру всієї кімнати! Викидаю періодично все що лежить на підлозі - дуже дієво до наступного дня...
І так абсолютно У ВСЬОМУ!! Уроки, поїсти, одягтися, вмитися, забратися... Перші 10 разів кажу спокійно, потім переходжу на ультразвук... Скільки разів зарікалася не підвищувати голос.. Але НЕМОЖЛИВО!! Таке відчуття що він реально мене динаміт(( Якийсь знак протесту..Для нього це стало нормою - просто не робити того, що потрібно і не слухатися.. Я розумію що він в принципі і не має напевно слухатися - але елементарно - купатися, лягти спати.. Забула коли це робилося хоча б з 20 моєї просьби... Моїх сил не вистачає, підключається тато... Але він схоже теж не в авторитеті...
Я дуже не хочу кричати і виглядати в очах сина монстром.. Але відчуваю що це норма нашого спілкування.. тк по-іншому мене просто не чують і не сприймають.. Блін а час іде, і роботу над помилками не провести.. Боже що ж робити??((( найбільше боюся що дитина мене зненавидить... (наприклад як я свого тата)
Я не догледів, я не дограв, я не виспався, я не голодний, але дай мені печеньку...
Дівчатка, а як йдуть справи у вас з вашими хуліганами? Може мені пора до психотерапевта?