Дівчатка, сил немає. У липні зробили ЕКО, за діагнозом чоловіче безпліддя. У вересні дізналася, що змінює...При чому з подробицями і з панночкою зі своєї роботи, з якою я особисто знайома ( працюю в індустрії краси, нарощувала їй вії, як то...). Тут понеслося.

Він то відходить, то приходить...Я їду до батьків, то приїжджаю На... заспокійливих і так 3 місяці нервування... Плачу від того, що довіряла йому більше ніж себе і від того, що ми разом 7-й рік і тут така радість - довгоочікувана вагітність...а він... Весь час, коли я була у батьків і намагалася, як то вижити ( вибачте, але в такій ситуації просто голова мене не слухалася..хто там був мене зрозуміють) він жив своїм життям... Клуби, холостяцьке життя взагалі. Мені не дзвонив. Рідко писав смс... А я чекала, що він зараз всі пороги відіб'є, що буде стояти на колінах і просити прощення ( наївна дурочка!). Перед НГ він вирішив, що пора мене забирати, ніби схаменувся, що стане татом..Або хтось провів з ним бесіду...Або з цією подругою все остаточно закінчилося? Питань більше ніж відповідей і я вже не хотіла в цьому копатися, а просто почати все заново, проаналізувавши свої помилки у відносинах і спробувати зберегти сім'ю, так як буде маленький.
Весь період наших відносин я працювала і добре заробляла. Ми живемо у його квартирі. Зробили тут хороший ремонт, купили машину, яку так само оформили на нього і їздить на ній тільки він (я не вмію) і я не була особливо проти, оскільки вважала, що все таки у родині він чоловік, і для нього це важливо, а ми ж і так разом... У нього як раз в цей період не клеїлося з роботою (криза, 2009р). Потрапив під скорочення. Почалася у нього депресія, т. к. його діяльність була рідкісної ( охоронець) і в той момент роботу знайти не міг, іншого робити не вмів... Коротше, я його підтримувала, як могла. Завжди в нього вірила і була впевнена, що все налагодиться! Звичайно і нерви здавали на цій грунті, всяке було.. згодом він знайшов роботу своєї мрії, став працювати в великої авто компанії. В автомобілях розбирається дуже добре, і я була дуже рада за нього, завжди хвалила, що ось все налагодилося, а він не вірив Зі... часом я його перестала впізнавати. Чужі фрази, інтереси, трапилася якась \"зіркова хвороба\".. Потім я стала помічати, що я й слова не могла вже сказати, він мені завжди кричав, що я його не поважаю...що він розлучиться ...Коли мирилися, я задавала питання, мовляв, з розлученням він що, серйозно? Він віджартовувався, що погарячкував і т. д.... Став спілкуватися з компанією співробітників ( не одружених хлопців), які ціни собі не складуть, хто крутіший, у кого крутіша машина, дівчина і т. д. Мене з ними не знайомив. Тільки розповідав з ким і куди, а я продовжувала вірити ( Дура повна!)
На сьогоднішній день, на жаль, ситуація для мене важка. Начебто і приїхав за мною, ніби й поговорили і вирішили нічого не згадувати..але..... За його вчинків бачу, що тривають ці всі загули, бачу, що до мене немає поваги.
Чому так вважаю? Судіть самі:
- На НГ подарунка не подарував
- На телефоні продовжує відключати звук будинку, а сам телефон ховає, чи не в труси (пробачте і в туалеті він з ним)
- В інтернеті, на сторінці «цієї» подруги побачила фото, на якому плюшевий ведмідь, який був мені подарований в моменти наших зустрічей ( мій улюблений, я просто як то перестала його бачити вдома, а він його передарував?!! Я в шоці!)Показала йому фото він розсміявся, що це співпадіння і що я дурненька, мовляв, ведмедя він знайде і мені буде соромно....Як зрозуміло з розповіді, ніхто цього ведмедя так не шукав...
- Вирішив таксувати у вихідні ( працює 3/3), в результаті всі вихідні вечорами і іноді ночами його немає.... Дуже зручно, погодьтеся...
- На 14 лютого букет квітів, мовляв, на подарунок грошей немає, оскільки зараз тільки він працює і все відладжується на пологи і покупки для дитини, але ввечері.....він йде з тими ж друзями в клуб і просто ставить мене перед фактом.... (Завіса)
- Вчора, 15 лютого я випадково побачила, що йому писала та сама панночка. моє питання, що у нього з нею ще не закінчено він почав на мене стартувати ( найкращий захист - напад) і сново мене знецінювати різними фразами, типо я так і знав, що ти будеш мене контролювати, це не те, що ти думаєш (справді, це просто так в суботу ввечері) і т. д.... І що виправдовуватися і звітувати він не буде... Ппц..
Так прикро, чесно, адже за весь період мого відчаю я так вінілу себе, що це мій особистий програш, що це я не змогла зберегти сім'ю, що я напевно вела себе не правильно... В результаті я стала ще більше вдосконалитись. Відвідувала психолога, читаю багато різної літератури на тему зрад і взаєморозуміння у відносинах, медитую, займаюся йогою Не... влаштовую сцен і істерик, не лізу в телефон, не дзвоню \"де ти і з ким ти\"... Готую всякі смакоту, доглядаю за ним і створюю всі умови, що він хотів повертатися додому, хвалю його, стежу за собою, манікюр, педикюр... Ну коротше.... Спасибі всім, хто дочитав. Навіщо я все це написала і в чому питання? Питання в тому, що я прийняла рішення, що буду йти від такої людини, сил нема все це неповага терпіти, але після пологів, що б хоч якось відновитися, що б він допоміг і з пологами і з усіма нужностями на перше ...Вирішила поки жити паралельно з ним в одній квартирі, але повністю своєї життям, так як іншого виходу поки немає. ( Розумію, як це жахливо звучить, але, хто був в такій ситуації той зрозуміє). Хоча він і каже, що все переглянув і що чекає дитину найбільше на світі( у нас буде хлопчик, а він дуже хотів сина)я не вірю, що знущаючись морально наді мною, коли я вагітна, що він зрозуміє, як мене образив, коли народиться малюк....
Питання №1: навіщо він мене повернув, якщо все одно тривають незрозумілі гульки? ( Мені говорить, що любить мене і дитину і хоче бути з родиною). Питання №2: Як ви вважаєте зі сторони, я правильно прийняла рішення піти з цих відносин? Адже біологічний вік не повернеш, а зрада, як я бачу, триває. Поваги немає. Відчуваю себе, як \"принеси, подай... йди на....*** не заважай\"
Буду вдячна всім, хто напише тверезий погляд з боку.