Спасибі всім велике. Я зрозуміла, що, напевно, проблема в мені. Буду над цим працювати. Якщо у садку буде проблема, будемо шукати няню і розвивалки. всі проблеми вирішувані.

Діти приходять до нас з вродженим темпераментом. Тобто з характерним для дитини способом прояву емоційної та поведінкової реакції на зовнішні події.
Ці реакції фіксовані і проявляються від народження.
Ймовірно, у Вашої дитини вісокореактивній темперамент. Тобто дитина схильний до будь-якій формі тривожності. Він більш чутливий до навколишнього оточення (не дивлячись на те, що його лають за несамостійність), ніж інші діти.
За американськими дослідженнями, такі люди складають приблизно 20% населення.
З великою часткою ймовірності можна стверджувати, що коли така дитина виросте, він не стане зухвалим, динамічним, товариським, фонтануючий енергією.
Проте такі діти добре навчаються в школі, у них багато друзів. Такі діти рідко експериментують з наркотиками або сідають за кермо в нетверезому вигляді.
Виростаючи, такі діти стають відмінними працівниками, і мати їх в штаті вигідно будь-якої компанії, що розвивається. Вони обов'язкові і не роблять помилок, ретельно ставляться до роботи.
Все залежить від Вас. Поки Ви з любов'ю підтримуєте свою дитину, і якщо Ви перестанете вимагати від нього неможливого - зміни _врожденного_ темпераменту, у нього багато шансів домогтися успіху в житті.
Вимагаючи від нього іншого, не відповідної йому поведінки, Ви тільки збільшуєте його тривожність.

Спасибі велике за відповідь. Сама я дитини не ламаю, просто за садок боюся, там треба буде гуляти. Напевно, це в мене вже підвищений рівень тривожності у зв'язку з цим, я сама в садок не ходила і не знаю чого очікувати

Ой, ви знаєте у нас схожа ситуація. Але чому ви вирішили, що гуляти боятиметься? Може просто не любить зиму? Я сама, наприклад, така, що для мене ці катання коляски взимку зі сплячим немовлям завжди цілим подвигом були, ну не люблю я цього. Син такий же, взимку виходимо 2 рази хвилин за 40 максимум, влітку можемо весь день не хаходить. І так, мій син теж не катається з гірки, причому фізично добре розвинений, вдома мало не по стелі ходить, постійно знімаю звідусіль, тобто як такого страху висоти у нього немає. Але гірки - це не наше... Я вже і не пропоную... Знайомі з ким гуляємо, навпаки, заздрять)) Менше бруду, хоча теж ніколи не забороняю, по калюжах шлепаем)) Спілкування це теж питання спірне... У нас був період підвищеної тактильності, любив взяти за ручку, обійняти, а потім це пройшло, просто мабуть доріс, став розуміти свій-чужий і у форматі нинішніх кримінальних ситуацій я, навпаки, вважаю, що це дуже навіть непогано, з ким не піде, а зі знайомими він розслаблений, спілкується, грає. Хіба це погано? Правда в саду, чесно кажучи, поки нам не дуже, але з-за болячок, а так подружку сусідку він там обіймає, пару хлопчаків вже друзі.

ну не можна ж одночасно не любити осінь, зиму і весну? Проблема не тільки взимку, але і восени і холодною весною. Просто у нас в оточенні таких діток немає (а оточення у нас дуже велика)

Не любить холод, так краще? Якщо хочете бачити в цьому проблему, то справа ваша, звичайно. Я написала просто про те як у нас, щоб підтримати вас, а ви в багнети відразу, тоді може й варто пошукати проблему (і можливо у вас) у психолога. У нас оточення теж велика і діти всі РІЗНІ!!! Один з маминих рук не злазить (у 3 роки!), інша дівчинка на підлогу падає і ногами б'є і ніхто ні на кого не дивиться косо.

Та немає жодних багнетів, вибачте, якщо образила. Мені просто самій незрозуміло це поведінка. Ось я і вирішила порадитися, раптом є привід для занепокоєння.

Згодна з вами, теж читаючи коменти вирішила, що швидше просто дитина не любить саме холод. Я сама терпіти не можу холод, з дитинства. Даша пішла в холод гуляти це щось з області фантастики. Стала себе витягувати за вуха тільки заради дітей і від усвідомлення, що так все життя і пройде, і взимку потрібно продовжувати жити і радіти. Ось ні разу не виключаю, що може таке бути у дитини спочатку. \"У крові\".

У нас тато не любить холод, він з Індії, можливо, дитина \"віддзеркалює\"...

Ось і я тільки заради сина кожен раз за вуха, а ще у нас компанія в будинку підібралася таких \"любителів\")) ми називаємо один одного гуляти по черзі, якщо одному лінь, то інший витягне) Ну і син у мене з дитинства не любитель класичних дитячих майданчиків, всі ці гірки, пісочниці, гойдалки взагалі мимо... Але ми ходимо дивитися на техніку найближчій будівництва, заходимо в найближчий зоомагазин подивитися черепашок, катаємося на шкільному стадіоні на беговеле, просто йдемо в магазин купити мамі кави і легкий прекус для сина і багато ще чого... Якщо без якоїсь мети, то через півгодини вже нудно на вулиці стає. А влітку навіть просто у дворі більше простір для пізнавальної діяльності - квіточки, комашки, пташки, камінці, палички, ось і гуляємо довше.